Головна » Кабінет психолога

Кабінет психолога

https://nssu.gov.ua/domashnye-nasilstvo/inform_karta

 

 

Національна поліція (0 800 50 02 02)

Кіберполіція (0 800 50 51 70).

Teenergizer https://teenergizer.org/consultations/

 

 

Поради "Як боротися з булінгом»
1. Упевнися, що ти не є кривдником по відношенню до інших. 
2. Заступайся за тих, кого ображають. 
3. Якщо ти став жертвою булінгу -  розкажи про це дорослим, яким довіряєш (батькам, вчителю),або повідом про це анонімно. 
4. Дій хоробро, йди та ігноруй бешкетника. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись і піди. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він тобі байдужий. 
5. Якщо побачив, що над кимось знущаються, клич на допомогу, привертай увагу дорослих. 
6. Стався до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе.
 7. Є питання-телефонуй на Національну дитячу "гарячу" лінію:0 800 500 225або 116 111. 
Психологічні ознаки булінгу:
    • У дитини мало або взагалі немає друзів.
    • Боїться ходити до школи/ брати участь у заходах з однолітками.
    • Ходить до школи довгим «нелогічним» шляхом.
    • Втрачає інтерес до навчання/ починає погано вчитися.
    • Приходить додому сумна, зі сльозами.
    • Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на погане самопочуття.
    • Погано спить.
    • Втрачає апетит, стає тривожною, має низьку самооцінку.
    • Просить додаткові гроші на кишенькові витрати (щоб відкупитися від агресора).
Фізичні ознаки булінгу:
    • Поламані іграшки.
    • Образи в соціальних мережах.
    • Зламані окуляри.
    • Відео знущання над жертвою.
Булінг у школі: що це таке і як з ним боротися?
Булінг ( англ.bully – залякувати, цькувати, задирати) – агресивна поведінка дітей шкільного віку, яка призводить до цькування іншої дитини з метою приниження, залякування та демонстрації сили.
В системі цькування вирізняють три сторони: жертви, нападники та свідки. 
Види булінгу
    1. ВЕРБАЛЬНИЙ (СЛОВЕСНИЙ)
Словесне знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає в себе постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну належність, інвалідність, особливості стилю одягу і т.п.)
    2. ФІЗИЧНИЙ БУЛІНГ
Фізичне залякування або боулінг за допомогою агресивного фізичного залякування полягає в багаторазово повторюваних ударах, стусанах, бійках, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.
Види булінгу
    3. СОЦІАЛЬНИЙ БУЛІНГ
Соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, гри, заняття спортом, трапези за обіднім столом чи громадської діяльності.
    4. КІБЕРБУЛІНГ
Полягає у звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні та неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень у соціальних мережах. Сексистські, расистські та подібні їм повідомлення створюють ворожу атмосферу, навіть якщо не спрямовані безпосередньо на дитину.
Жертви та булери
Найчастіше жертвами стають ті, хто найбільше виділяється (дивно одягнений, дивно поводиться, неохайний). Також потенційними жертвами можуть стати ті, хто швидко втрачає самоконтроль, легко піддається емоціям.
Булерами найчастіше стають ті, хто ростуть без заборон та авторитету батьків,але в той же час їм не вистачає уваги і поваги дорослих. У більшості таких дітей яскраво виражені нарцисові риси характеру. Їм доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводити власну перевагу.
Що робити? Дітям не варто намагатися вирішити ситуацію самотужки, адже з булером не завжди можна порозумітися. Краще звернутися до батьків, вчителів, або старших, яким дитина довіряє. Також варто звернутися до шкільних вчителів та звернути їхню увагу на цю проблему. У найкритичнішій ситуації варто залучити поліцейських і навіть подумати про зміну місця навчання

 

 

Скажи НІ насильству в сім'ї!!!

 

Права дитини в цифровому середовищі

 

 

 

Важливо

 

 

Поради для батьків

• Необхідно завжди підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі, та можливості успіху, формувати віру в успіх- підкреслювати будь-які поліпшення, про будь-які внески, розкривати сильні риси учнів, 
• Аналізувати минулий успіх, повторювати і закріплювати успіх;
• Робити процес навчання відчутним( наліпки- "Я можу", альбоми досягнень, розповіді про "вчора", "сьогодні", "завтра";
• Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе;
• Спокійно та правильно відноситись до успіхів та до невдач. Не соромитись та не лякатись помилок, використовувати їх для розвитку( кожен має право на помилку- розповідати про помилки, показувати цінність помилки, як спроби, мінімізувати наслідки від зроблених помилок);
• Формувати правильне відношення до діяльності та вчинків інших людей;
• Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок ін. людей;
• Широко використовувати музику, ігрові прийоми, рольові ігри, позитивно розповідати про себе, про те, що робиш!-( два плюси на один мінус, декларація- "Я зможу!!!",(особливо ті, які несуть успіх для такого учня);більше рухової активності, дихання;
• Оплески!, нагороди і медалі, виставки;
• Ті види діяльності, в яких дитина могла б розкритися і самовизначитися.

 

Агресивна дитина:

• Пам`ятайте, що заборони та підвищення голосу-самі неефективні засоби у виправленні агресивності;
• Дайте можливість дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультхвилинок, читання вголос, хором;
• Слідкуйте за своєю поведінкою і контролюйте свій гнів, не надаючи йому форму прогнозу та звинувачень;
• Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають, а для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня, щоб перевести активність в конструктивне русло;
• Давати можливість частіше працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися;
• Корисний спосіб змінити поведінку- це піймати дитину на хорошому вчинку. Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, щоб зробити добре відношення- звичкою!;
• Введіть штрафні санкції- додаткові дом. завдання і т.д. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки;
• Класні години- про емоції, почуття, методи їх контролювання. 
• Головне, щоб було менше монологів!, але і не акцентуйте увагу на проблемних учнях.

 

 

 

Рекомендації для вчителя
ЩОБ УНИКНУТИ «ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ»  

 
 1. Плануючи робочий день, обов'язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров'я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.           
 2.Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, 
підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.
3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів.
Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.
4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу - курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв'язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.
5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв'язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день.
6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.
7. Категоричним правилом має стати відмова від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.
8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.
Пам'ятайте: «Це ваше життя, і ви живете тільки один раз!»

 

Рекомендації

Вправи на зменшення напруження, подолання втоми, щоб заспокоїтися і звільнитися від негативних емоцій

Вправа «Вивільнення дихання». Один із способів, який допоможе «викинути» з голови проблеми та одночасно розслабитись. Забудьте про всі неприємності, просто дозвольте собі це. Ви зможете до них повернутися, коли побажаєте, але немає біди в тому, щоб дати собі передих. Протягом трьох хвилин дихаєте поволі, спокійно і глибоко, можете навіть закрити очі, якщо вам так більше подобається. Якщо хочете, порахуйте до п'яти, поки робите вдих, і до семи, коли видихаєте. Уявіть, що коли ви насолоджуєтеся цим глибоким, неквапливим диханням, всі ваші неприємності і неспокій випаровуються.

Вправа «Повторення». Повторення коротких, простих тверджень (афірмацій) дозволяє впоратись із емоційною напругою, знімає неспокій. Ось декілька прикладів:

 

- зараз я відчуваю себе краще;

- я можу повністю розслабитися, а потім швидко зібратися;

- я можу управляти своїми внутрішніми відчуттями;

- я справлюся з напругою у будь-який момент, коли побажаю;

- життя дуже коротке, щоб витрачати його на всякий неспокій;

- що б не трапилося, постараюся зробити все, від мене залежне, щоб уникнути стресу;

- внутрішньо я відчуваю, що все буде в порядку.

Можете придумати свої твердження. Головне - повторювати їх декілька разів у день.

  Вправа «Заспокійливі слова». За допомогою заспокійливих слів або фраз потік негативних думок можна перервати. Виберіть прості слова, наприклад, «мир», «відпочинок», «спокій», «заспокоїтися», «врівноважений», або фрази типу: «глибоке і ще глибше розслаблення». Закрийте очі і зосередьтесь. Повторюйте слово, фразу вголос або мовчки протягом 60 секунд. Хай думки проносяться у вашій голові, не давайте їм оволодіти вами. Дихайте поволі і глибоко.

Коли ви відчуваєте, що перебільшуєте значення якоїсь проблеми, поставте собі наступні запитання:

- це насправді така велика справа?

- чи піддається в даний момент ризику що-небудь по-справжньому важливе для мене?

- чи дійсно це гірше, ніж те, що було раніше?

- чи здасться мені це таким же важливим за два тижні?

- чи коштує це того, щоб так переживати?

- що може трапитися і чи зможу я справитися з цим?

Отже, більшу частину ситуацій, що викликають стрес, людина здатна вирішити самостійно. Головне зрозуміти та прийняти те, що серйозні зміни - це невід'ємна частина нашого життя. І тільки від нашого сприйняття цих змін залежить - стануть вони для нас стресовими чи нададуть можливості для

отримання цінного досвіду.

 

 

Поради батькам дітей з особливими потребами

 

1. Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як усі.2. Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.

3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.

4. Організуйте свій побут так, щоб ніхто в сім'ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого життя.

5. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

6. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.

7. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

8. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

9. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.

10. Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.

11. Звертайтеся до родин, у яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.

12. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє

 

 

Поради батькам першокласника

 Порада перша:

Найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині, - це ваша увага.

Вислуховуйте її розповіді про школу, ставте уточнюючі питання. І пам'ятайте: те, що здається вам не дуже важливим, для вашого сина чи дочки може виявитися подією, що хвилює весь день!

Якщо дитина побачить ваш інтерес до її справ і турбот, вона обов'язково відчує вашу підтримку. Слухаючи її уважно, ви зможете зрозуміти, в чому малюкові потрібна ваша допомога, про що слід поговорити з вчителькою, що реально відбувається з дитиною після того, як ви прощаєтеся з нею біля дверей школи.

 Порада друга:

Ваше позитивне ставлення до школи і вчителів спростить дитині період адаптації.

Запитайте будь-якого знайомого першокласника, яка у нього вчителька. У відповідь ви, швидше за все, почуєте, що вона найкраща, найкрасивіша, найдобріша. Для першокласника вчителька стає одним з найголовніших дорослих у житті.

У перші місяці в школі вчителька закриває собою маму і тата. Мудрим вчинком треба підтримати цю «закоханість» дитини і не ревнувати. Співробітничайте з вчителями вашої дитини, пропонуйте допомогу, проявляйте активність. У класі з активними батьками, як помічено, тісніші і кращі стосунки між дітьми, цікавіше життя, більше свят і походів.

Навіть якщо особисто у вас, як батьків, є якісь питання до вчителів, вам здається, що щось потрібно робити по-іншому, всі тертя повинні залишитися між дорослими. Інакше дитина буде вимушена розриватися між любов'ю до батьків і авторитетом вчителя.

Дуже шкідливі негативні чи нешанобливі вислови про школу і вчителів «у сімейному колі», це значно ускладнить дитині адаптаційний період, підірве спокій дитини і впевненість в турботі і згоді між важливими для неї дорослими людьми.

 Порада третя:

Ваше спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині.

Побачивши батьків спокійними і впевненими, дитина відчує,  що боятися школи просто не потрібно. Одна бабуся плакала, збираючи внука зранку в школу. Вона гладила його по голові, бігала між портфелем і одягом і голосила: «Куди ж ми тебе відпускаємо! Тебе ж там цілий день годувати не будуть! Як же ти там сам один без мене будеш!» І так кожного ранку протягом місяця.  Зустрічали хлопчика зі школи так, ніби він тільки повернувся живим з війни.

Батьки хлопчика помітили, що дитина почала «боятися школи». Основну роботу провели з бабусею.

Її запросили на цілий день на шкільні заняття, вона була присутня на всіх уроках, снідала разом зі всім класом, зайшла в шкільну роздягальню, медичний кабінет, спортивний зал.

До речі, гордість хлопчика не була вражена присутністю в класі бабусі. Йому пообіцяли, що він розповість однокласникам, що це його бабуся, тільки якщо захоче сам. Після цього дня бабуся зрозуміла, що внук росте і тепер школа йому по плечу. Дуже швидко пройшли страхи і у самої дитини.

 Порада четверта:

Допоможіть дитині встановити стосунки з однолітками і відчувати себе впевнено.

Особливо ваша допомога знадобиться, якщо дитина не ходила до школи в дитячий садок. В цьому випадку вона не звикла до того, що увага дорослих розподіляється відразу між декількома дітьми. Хваліть дитину за товариськість, радійте вголос її новим шкільним знайомствам. Поговоріть з нею про правила спілкування зі своїми ровесниками, допоможіть стати вашій дитині цікавою іншим. Вчіть її новим іграм, щоб вона могла показати їх друзям. Запросіть однокласників вашої дитини до вас додому - просте чаювання, а маленький господар навчиться приймати гостей.

Не варто «підкуповувати» увагу шкільних товаришів вашої дитини дорогими іграшками та одягом. Так ваша дитина не навчиться бути потрібною іншим. Ваш син чи дочка може зіткнутися із заздрістю однокласників.

Упевнений в собі, товариський малюк адаптується до будь-якої ситуації швидше і спокійніше.

 Порада п'ята:

Допоможіть дитині звикнути до нового режиму життя.

Дитина звикає до школи не тільки психологічно, але і фізично. Багато дітей в першому класі вперше стикаються з необхідністю вставати в один і той же час зранку.

Впродовж  3-6 годин шкільного дня дитина активно вчиться. У шість-сім років таке навантаження дорівнює напруженому робочому дню дорослої людини.

З початком шкільного навчання різко збільшується навантаження на нервову систему, хребет, зір, слух дитини.

Якщо до цього ви не дотримувалися режиму дня, то постарайтеся м'яко ввести його. Ваша дочка чи син потребує  регулярного  тривалого сну. Допоможіть школяру навчитися засинати в один і той же час.

Не примушуйте дитини відразу сідати за уроки.

Дитині потрібний час, щоб відпочити. Це корисно і для самого процесу навчання. Мозок використовує час відпочинку, щоб «укласти нові знання на потрібні полички». Дитині, як і нам, після робочого дня потрібно трошки тиші і відпочинку. Поклопочіться про здоров'я вашої дитини, оскільки в перші місяці шкільного навчання огріхи в режимі дня позначатимуться серйозніше, ніж раніше.

 Порада шоста:

Мудре відношення батьків до шкільних успіхів виключить третину можливих неприємностей дитини.

Багато батьків так хочуть гордитися своїми дітьми і так турбуються про їх оцінки, що перетворюють дитину на додаток до шкільного щоденника.

Шкільні успіхи, безумовно, важливі. Але це  - не все життя вашої дитини.

Шкільна оцінка - показник знань дитини з даної теми даного предмету на даний момент. Ніякого відношення до особи дитини це не має.  Хваліть дитину за її шкільні успіхи. І пам'ятайте, ніяка кількість «дванадцяток» не може бути важливішою за щастя вашої дитини.

 

 

 

Поради батькам, які прагнуть розвивати здібності своїх дітей

  • Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки.

  • Уникати односторонності в навчанні та вихованні.

  • Не позбавляйте дитини ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

  • Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб(почуття безпеки, кохання, повага до себе та оточуючих),оскільки людина, енергія якої пригнічена загальними проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.

  • Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас».

  • Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

  • Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі питання, навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного.

  • Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує за допомогою дорослого, показу, підказки.

  • Даруйте дитині батьківську любов, повагу, створіть умови для розвитку, дайте можливість їй жити власним життям. Не задовольняйте власні емоції за рахунок дітей.

  • Допомагайте, але не заважайте їм самим робити свій вибір.

  • Виховуйте дитину як рівну собі, тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю.

  • Спілкуйтесь частіше з дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх у будь-якій ситуації, пояснюйте існування різних точок зору.

  • Підтримуйте родинні стосунки, влаштовуйте сімейні свята, ігри.

  • Виховуйте дитину в гармонії з природою.

  • Дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямках творчої діяльності, не дозволяйте кидати розпочату справу, доки не отримаєте перших результатів, щоб зробити певні висновки.

  • Спонукайте до праці, примушуйте виконувати певну роботу, навіть інколи за рахунок свого часу.

  • Радійте успіхам ваших дітей.

  • Виражайте свою любов до дітей так, щоб вони її відчули.

  • Пам’ятайте, що любов – це і турбота про інших.

  • Пам’ятайте, що проблеми дитини – це проблеми батьків і починати щось змінювати треба спочатку з себе.